Робота вчителів в умовах воєнного стану.

 

Робота вчителів в умовах воєнного стану.

Статтею 60 Закону України «Про освіту» та статтею 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» встановлено, що робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, виховної, методичної, організаційної роботи та іншої педагогічної діяльності, передбаченої трудовим договором.

Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовою інструкцією, яка затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства.

Педагогічна діяльність вчителя включає:

• діяльність у межах його педагогічного навантаження, норма якого на одну тарифну ставку становить 18 навчальних годин на тиждень;
• окремі види педагогічної діяльності, за які встановлюються доплати (класне керівництво, перевірка навчальних робіт учнів, завідування майстернями, кабінетами інформатики …, проведення позакласної роботи з учнями …);
• інші види педагогічної (навчальної, виховної, методичної, організаційної) діяльності, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства, трудовим договором та/або посадовою інструкцією.

Керівники закладів освіти та їх структурних підрозділів не мають права вимагати від педагогічних і науково-педагогічних працівників виконання роботи, не передбаченої трудовим договором.

Починаючи із 24.03.2022 року, діють норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р.

Серед його норм:

• нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень, скорочена – 50 годин на тиждень.
• тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин;
• не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 65 (граничні норми надурочних робіт), ч. ч. 1 – 5 ст. 67 (вихідні дні) та ст. 71 - 73 (святкові і неробочі дні) КЗпП України.

Статтею 51 КЗпП для окремих категорій працівників, у тому числі вчителів передбачена скорочена тривалість робочого часу.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

Варто врахувати, що збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень (скороченої – до 50 годин) є правом, а не обов’язком роботодавця.

Застосування визначеного законом № 2136 положення про скорочену норму робочого часу для педагогічних працівників має вирішуватися уповноваженими органами виходячи з положень законів «Про освіту», «Про загальну середню освіту» щодо робочого часу та педагогічного навантаження, а також з урахуванням конкретної ситуації, яка складається в регіоні.

Законом України від 15.03.2022 № 2126-ІX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» передбачено надання на час війни здобувачам освіти, працівникам закладів, установ освіти державних гарантій, які включають:

• організацію освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників;
• збереження місця роботи, середнього заробітку, виплата стипендії та інших виплат, передбачених законодавством;
• місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

Забезпечення зазначених державних гарантій, створення безпечного освітнього середовища, організацію здобуття освіти, освітнього процесу в умовах воєнного стану у межах своєї компетенції здійснюють:

• органи виконавчої влади, органи військового командування, військові, військово-цивільні адміністрації та органи місцевого самоврядування, їх представники, посадови особи, органи управління у сфері освіти;
• заклади освіти, установи освіти, наукові установи, їх засновники.

Вказані органи мають право приймати в межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території, для реалізації зазначених вище державних гарантій в умовах воєнного стану.

Міністерство освіти і науки України в умовах воєнного стану рекомендує керівникам органів управління освітою та керівникам закладів освіти приймати рішення про переведення працівника на дистанційну роботу, якщо виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (листи від 28.02.2022 №1/3292-22, від 07.03.2022 №1/3378-22, від 15.03.2022 №1/3463-22).

Згідно з ст. 60-2 КЗпП дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи.

Неможливість виконання працівником дистанційної роботи у зв’язку з відсутністю відповідних комунікацій в умовах воєнних дій не можуть розглядатися як порушення трудової дисципліни.

Для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань педагогічні працівники, за їх згодою, на підставі наказу керівника, про який повідомляється профспілка, можуть бути залучені до роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час.

 

 

 

В Україні 21 листопада відзначається День Гідності та Свободи.

Його встановлено згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але був скасований.

Саме 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Однак на відміну від подій Помаранчевої революції, цього разу обстоювання гідності та свободи коштувало багатьох життів українських патріотів: 106 людей були вбиті і понад 2 тис. поранені. А навесні 2014 року розпочалася військова агресія росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.

Утім все почалося ще з Помаранчевої революції 2004 року. Наступного року після неї, 22 листопада 2005-го, третій президент Віктор Ющенко заснував День Свободи.  Його відзначали до 2011 року, поки воно не було скасоване експрезидентом віктором януковичем. Він також скасував указ другого президента Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року "Про День соборності". Тоді за указом януковича було засноване так зване свято День Соборності та Свободи, яке відзначалося 22 січня. Воно виникло внаслідок зміни дати відзначення Дня Свободи з 22 листопада на 22 січня — дату святкування Дня Соборності. Історично склалося, що українці виходили на акції протесту саме у двадцятих числах листопада. Крім цього, Помаранчева революція та Революція гідності починалися з невдоволення діями віктора януковича. Так, у 2004 році українці вимагали повторних виборів, а у 2013-му – підтримати євроінтеграцію. 21 листопада 2013 року уряд миколи азарова виступив із заявою про відмову від підписання угоди про асоціацію з Європейським союзом. Ввечері цього ж дня розпочалися перші акції протестів. Спочатку українці організувалися на протест через соціальні мережі в Києві. Учасників мітингу нараховувалось близько півтори тисячі. Цього ж дня небайдужі вийшли на Євромайдани також у Львові, Донецьку, Харкові, Ужгороді, Луцьку та інших містах. Завдяки Революції Гідності Україна отримала новий шанс для цивілізаційного вибору, руху до демократії, очищення від  тоталітарного й людиноненависницького комуністичного минулого. Однак, на відміну від подій Помаранчевої революції, обстоювання власної гідності та свободи взимку 2013–2014 років коштувало Україні життя та здоров’я багатьох патріотів. Після трьох місяців мітингів і жорстоких боїв у центрі Києва з понад сотнею вбитих та тисячами поранених за кілька днів, у ніч на 22 лютого 2014 року тодішній президент янукович втік з України. А після цього розпочалася військова агресія росії, яка супроводжувалася анексією Криму та окупацією окремих територій Донецької й Луганської областей. Народ України як ініціатор та учасник революційних подій виявив свою суб’єктність у формуванні майбутнього держави й утвердив вектор її розвитку як вільної демократичної європейської країни. Гідність людини є однією з найважливіших особистісних цінностей, закріплених у багатьох правових актах, у тому числі міжнародних. Відповідно до основних положень Конституції України єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо й через органи місцевого самоврядування. За народом України закріплено право визначати та змінювати конституційний лад в Україні, а також право на свободу мирних зібрань.

 

                      День пам'яті жертв голодомору 1932-1933 рр.

                    У 2022 році цей день припадає на 24 листопада.

Це щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння й ставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів і міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські й культурні діячі, свідки Великого Голоду.

До 2008 року церемонія відбувалася перед Пам'ятним на Михайлівській площі знаком, однак після відкриття Меморіалу жертв голодомору була перенесена туди.

Запроваджений згідно з указом Президента України Л. Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».

Указом президента В. Ющенко № 431/2007 від 21 травня 2007 р. називається «День пам'яті жертв голодоморів».

В Указі сказано:

На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України постановляю: Установити в Україні День пам'яті жертв голодоморів, який відзначати щороку у четверту суботу листопада

Частина українських істориків та громадських діячів вважає за доцільне відзначення четвертої суботи листопада як «Дня пам'яті жертв Голодомору». На сьогодні в Україні на юридичному та законодавчому рівні статус «Голодомор» має лише геноцид 1932—1933 рр. Події 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено, а отже, від вживання слова «голодомори» в множині нівелюється поняття Голодомору 1932—1933 рр. як "геноциду".

ГЕНОЦИД означає будь – яке з наступних діянь, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку - небудь національну, етнічну, расову групу як таку.

ВИНИЩУВАННЯ включає умисне створення умов життя, зокрема позбавлення доступу до продуктів харчування і ліків, розрахованих на те, аби знищити частину населення…

Не перший рік в Україні та навіть за її межами тривають дискусії щодо того, скільки людей загинуло внаслідок Голодомору в 1930-х роках. Цифри дуже сильно різняться — в різних джерелах на декілька мільйонів.

Точної цифри не знає ніхто. В роки Голодомору таких підрахунків не вели, навіть більше: радянська влада намагалася приховати масштаби трагедії.

В незалежній Україні аналізувати кількість втрат унаслідок Голодомору окремі дослідники почали з 1990-х років, однак офіційна оцінка з’явилася лише 2009 року з ініціативи тодішнього президента Віктора Ющенка. За зверненням Служби безпеки України, яка розслідувала справу щодо геноциду в Україні у 1932–1933 роках, дослідники з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України зробили експертизу. Вони з'ясували, що внаслідок голоду в 30-х роках загинули 3,941 млн українців різного віку, а також 1,1 млн — втрати ненародженими. Після детальніших розрахунків у 2015 році вчені дійшли висновку, що втрати ненародженими становили 600 тис осіб. Саме оцінку в 3,9 млн використав Апеляційний суд міста Києва, який 2010 року визнав Голодомор геноцидом та назвав осіб, які вчинили цей злочин.

Однак у жовтні 2019 року Музей Голодомору ініціював нове розслідування у справі щодо геноциду українців у 1932–1933 роках. СБУ призначила нову експертизу, за якою визначили, що жертвами Голодомору стали 10,5 млн українців. З них 9,1 млн — на території УСРР та 1,4 млн — у місцях компактного проживання українців у межах СРСР. Музей Голодомору презентував такі дані 7 вересня 2021 року на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», а також у книжці «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань».

 

Підбірка документів, що регламентують питання підвищення кваліфікації педагогів

 

Добірка документів, що регламентують питання підвищення кваліфікації педагогів

 

Закон України «Про повну загальну середню освіту»

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/463-20#Text

Стаття 51. Підвищення кваліфікації педагогічних працівників

1. Кожен педагогічний працівник зобов’язаний щороку підвищувати свою кваліфікацію відповідно до Закону України «Про освіту» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Кожному педагогічному працівникові гарантується право підвищувати кваліфікацію в комунальному закладі післядипломної освіти, розташованому на території відповідної (за місцем проживання такого педагогічного працівника) області, Автономної Республіки Крим, міста Києва чи Севастополя, що не обмежує його право обрати іншого суб’єкта освітньої діяльності для підвищення своєї кваліфікації.

2. Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника протягом п’яти років, яка оплачується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, не може бути меншою за 150 годин, з яких не менше 10 відсотків загальної кількості годин обов’язково повинні бути спрямовані на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з учнями з особливими освітніми потребами.

Педагогічним працівникам відшкодовуються відповідно до законодавства витрати, пов’язані з відрядженням на підвищення кваліфікації.

3. На основі пропозицій педагогічних працівників педагогічна рада закладу освіти формує та затверджує річний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників на наступний календарний рік, що визначає вид, форму, суб’єктів підвищення кваліфікації, кількість годин і строки проходження підвищення кваліфікації педагогічними працівниками закладу освіти.

4. За результатами успішного підвищення кваліфікації кожен суб’єкт підвищення кваліфікації зобов’язаний видати педагогічному працівникові документ про підвищення кваліфікації, що має містити, зокрема, опис досягнутих ним результатів навчання.

Про освіту. Закон України

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

Стаття 59. Професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науковопедагогічних працівників.

1. Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будьякі інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації.

2. Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктів освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктів визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради. Умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації у таких суб’єктів визначаються відповідно до частини шостої цієї статті. Вид, форму та суб’єкта підвищення кваліфікації обирає педагогічний (науково-педагогічний) працівник.

Про затвердження концепції розвитку педагогічної освіти. Наказ Міністерства освіти і науки України від 16.07.2018 № 776

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-koncepciyi-rozvitkupedagogichnoyi-osviti

3.1. Безперервний професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних працівників Безперервний професійний розвиток може здійснюватися шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти, а його результати накопичуватися в електронному портфоліо педагогічного працівника, що розміщується на веб-сайті закладу освіти (роботодавця педагогічного працівника), або його засновника. Здобуті у формальній освіті кваліфікації зараховуються як підвищення кваліфікації і не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Накопичення визнаних результатів навчання у формальній, неформальній та/або інформальній освіті може бути підставою для присвоєння професійних (зокрема, часткових) та здобуття повних освітніх кваліфікацій.

Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109

https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1109-2015-%D0%BF

 

Документ визначає перелік кваліфікаційних категорій і педагогічних звань

Про затвердження Типового положення про атестацію педагогічних працівників. Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 N 930

https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1255-10

Цей документ визначає порядок атестації керівників, їх заступників, інших педагогічних працівників дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно- технічних, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, навчально-методичних (науково- методичних) установ і закладів післядипломної освіти, спеціальних установ для дітей, а також педагогічних працівників закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту, інших закладів та установ у штаті яких є педагогічні працівники.

Про затвердження Методики розроблення професійних стандартів. Наказ Міністерства соціальної політики від 22.01.2018 № 74

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/z0165-18/ed20180122#n20

Документ визначає загальні вимоги до розроблення професійних стандартів з метою надання методичної допомоги роботодавцям, їхнім організаціям та об’єднанням, галузевим (міжгалузевим) радам, центральним органам виконавчої влади, науковим установам, іншим заінтересованим суб’єктам у забезпеченні єдиного підходу та дотримання об’єктивності під час розроблення професійних стандартів та забезпечення якості проведення їх перевірки.

Про документи про підвищення кваліфікації. Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.01.2016 № 34

https://mon.gov.ua/storage/app/media/npa/5a1fea129ab6c.pdf

Документ містить примірний перелік інформації, яка повинна міститися в документі про підвищення кваліфікації.

Про затвердження плану розроблення та імплементації модулів "навчання через гру" у програми підготовки педагогів та підвищення кваліфікації педагогічних працівників №1454 від 26.12.2018 https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-planu-rozroblennya-taimplementaciyi-moduliv-navchannya-cherez-gru-u-programi-pidgotovki-pedagogivta-pidvishennya-kvalifikaciyi-pedagogichnih-pracivnikiv.

Документ містить план розроблення та імплементації модулів "навчання через гру" у програми підготовки педагогів та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Професійні стандарти

Наказами Міністерства економіки України затверджено професійні стандарти (загальні компетентності, перелік та опис трудових функцій, знань, умінь та навичок) керівника (директора), вчителів і практичних психологів закладів освіти:

1. Про затвердження професійного стандарту «Керівник (директор) закладу загальної середньої освіти». Наказ Мінекономіки від 17.09.2021 № 568-21

https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/2021/09/22/Nakaz-568- zatverdzh.standartu.keriv.22.09.pdf

2.Про затвердження професійного стандарту за професіями «Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти», «Вчитель закладу загальної середньої освіти», «Вчитель з початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста)». Наказ Мінекономіки від 23.12.2020 № 2736

https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2736915-20#Text

3. 3. Про затвердження професійного стандарту «Практичний психолог закладу освіти». Наказ Мінекономіки від 24.11.2020 №2425

(розміщено в Реєстрі професійних стандартів)

Щодо атестації вчителів початкових класів, які успішно пройшли сертифікацію. Лист МОН від 15.12.2020 № 1/9-690

https://mon.gov.ua/ua/npa/shodo-atestaciyi-vchiteliv-pochatkovih-klasiv-yaki-uspishno-projshli-sertifikaciyu

У документі визначено, що успішне проходження вчителем початкових класів процедури сертифікації (підтверджене відповідним сертифікатом) є достатньою підставою для прийняття атестаційною комісією рішення про присвоєння йому наступної кваліфікаційної категорії або підтвердження наявної вищої категорії без надання ним жодних додаткових документів чи проведення будь-яких заходів, пов'язаних із вивченням діяльності такого педагогічного працівника.

Про затвердження професійного стандарту «Практичний психолог закладу освіти». Лист МОН від 30.11.2020 №6/1427

https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/2020/12/Standart_Praktychn yy_psykholoh.pdf

У листі рекомендовано використовувати професійний стандарт для створення освітніх програм закладами вищої освіти та для підвищення кваліфікації практичних психологів. І лише потім застосовувати його під час перевірки роботи практичного психолога під час атестації раз на 5 років та/або добровільної сертифікації. Також звернуто увагу, що професійний стандарт є інструментом для:

 систематизації вмінь і навичок (створення посадових інструкцій);

 підготовки молодих фахівців;

 само- та оцінювання діяльності практичного психолога

Ідеї для оперативної перевірки знань школярів

 

Ідеї для оперативної перевірки знань школярів

Формувальне оцінювання дозволяє не лише оцінити рівень навчальних досягнень учнів, а й вчасно виявити прогалини у знаннях та їх мінімізувати. Як перетворити результат навчання на джерело для розвитку мотивації, навичок критичного та творчого мислення, а також соціальних компетентностей школярів? Ми підготували добірку прийомів, які допоможуть не лише визначити рівень засвоєння навчального матеріалу, а й стануть стимулом для подальших досягнень учнів.

1. Надішліть дослідницьку пропозицію. 

Попросіть учнів подати імітаційну або реальну дослідницьку пропозицію із зазначенням того, що вони хотіли б дослідити надалі за темою, яка вивчається. Попросіть їх обговорити, що вони будуть досліджувати, чому їм цікавий цей аспект і як вони це робитимуть. 

2. Самооцінка за критеріями оцінювання. 

Розгляньте з учнями критерії, за якими ви оцінюватиме їхні роботи,  та попросіть їх самостійно визначити оцінку, яку, на їхню думку, вони отримують.

3. Блог на 200 слів.

Запропонуйте учням створити власний блог, в якому вони мають щотижня писати по 200 слів про те, що дізналися під час вивчення навчального матеріалу. Також вони мають додавати позитивні коментарі у блогах своїх однокласників, відзначаючи будь-які успіхи, та надавати поради, на чому їм потрібно зосередитись наступного тижня.

4. Триразове узагальнення. 

Запропонуйте учням резюмувати вивчений матеріал трьома способами за такою кількістю слів:

• 10-15 слів;
• 30-50 слів;
• 75-100 слів. 

Збільшення кількості слів спонукатиме їх додавати до інформації більше деталей та сприятиме кращому засвоєнню матеріалу.

5. Попередня презентація. 

На початку уроку запропонуйте учням упродовж 2 хвилин розповісти про те, що вони знають за темою, що починається  вивчатись. А наприкінці заняття попросіть їх презентувати нові знання протягом такого ж часу.

6. П'ять «чому». 

Повідомте школярам певне твердження та просіть їх п'ять разів надати відповіді на запитання «чому». Цей прийом дозволить визначити рівень їхніх знань та розуміння теми, яка вивчається.  

7. «Гаряче» місце. 

Сенс цього прийому полягає у тому, що один учень сидить на стільці перед класом і надає швидкі відповіді на запитання від своїх однолітків. Ця техніка чудово підходить для математичних вікторин.

8. Актуальні теми. 

Запропонуйте школярам вибрати один аспект із того матеріалу, що вони вивчають, і протягом 5 хвилин презентувати класу свої знання, а потім протягом 5 хвилин надати відповіді на запитання.

9. Визначте неправильне уявлення. 

Повідомте школярам поширене неправильне твердження або уявлення на тему, що вивчається, та  попросіть їх пояснити, чому вона неправильне та як його виправити.

10. Навмисна помилка. 

Навмисно впровадьте помилку в завдання або інструкцію для учнів і подивіться, чи зможуть вони її визначити під час уроку.

11. «З-Х-Д». 

Наприкінці уроку попросіть школярів намалювати таблицю, яка складається з 3-х стовпчиків та записати у кожному з них:

• що вони знали;
• що хочуть знати;
• що дізналися на уроці. 

Цей прийом допоможе вам структурувати наступні уроки на основі відгуків учнів.

12. Відкриті запитання

Ставте  учням запитання, як потребують розгорнутої відповіді, та на які не можна відповісти однозначно «Так/Ні».

13. Перефразування. 

Повідомте учням частину навчального матеріалу, а потім попросіть їх повторити її своїми словами. Цей прийом дозволить визначити якість розуміння навчального матеріалу на початковому етапі.

14. Оцінка колег.

Попросіть учнів оцінити роботу один одного. Цей прийом дозволить учням побачити роботу інших учнів, порівняти її зі своєю та обговорити правильне рішення.

15. Фотооцінка. 

Цей прийом стане у пригоді під час дистанційного навчання. Запропонуйте школярам сфотографувати те, що, на їхню думку, найкраще відображає їхній поточний рівень знань (наприклад, домашнє завдання, есе, твір чи проєкт) та пояснити свій вибір під час онлайн-уроку.

16. Позапланова вікторина.

Проведіть для учнів на початку, всередині та наприкінці уроку вікторину, яка складається всього з 5–10 питань. Це дозволить відстежити навчальний поступ кожного учня упродовж заняття та стимулюватиме їх бути уважнішими на уроці. 

17. Прогноз та гіпотеза.

У середині уроку попросіть учнів зробити прогноз чи гіпотезу відносно того, що вони дізнаються наприкінці заняття. Цей прийом допоможе оперативно визначити рівень розуміння учнями матеріалу, що вивчається.

18. Завдання щодо виявлення попередніх знань. 

На першому уроці вивчення нової теми попросіть учнів коротко записати те, що вони вже знають з цього приводу. Ці записи допоможуть вам дізнатися з чого потрібно почати викладання, і допоможуть уникнути надмірного повторення.

19. Поточні записи. 

Запропонуйте школярам протягом уроку  на окремому аркуші записувати запитання, які у них виникають під час заняття та які вони не зрозуміли. Зберіть аркуші та скоригуйте планування вивчення цієї теми.

20. Тестування з інтервальним повторенням 

Цей прийом дозволить оцінити якість засвоєння навчального матеріалу та допоможе учням згадати інформацію, яку вони можуть забути. Запропонуйте школярам виконати тест з певної теми через 1 день після її вивчення, потім через 3, через 8 та через 15 днів. Порівняйте відповіді та розробіть індивідуальні завдання, які допоможуть заповнити прогалини у знаннях учнів.

ПОРАДИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ

 

ПОРАДИ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ

 

1. Формулюйте об'єктивні та зрозумілі для учнів навчальні цілі.

Визначте ціль уроку та залучить учнів до спільного обговорення. Ціль має бути вимірною, адже за допомогою оцінювання потрібно з'ясувати, на якому рівні її було досягнуто. Для цього можна скористатися:

 принципом SMART (абревіатура англійських слів, що вказують на характеристики навчальної цілі – конкретна (Specific), вимірна (Measurable), досяжна (Achievable), відповідна (Relevant), визначена в часі (Timed/Timed-bound);

 таксономією Блума (метод визначає шість категорій навчальних цілей: знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання).

 

2. Ознайомлюйте учнів із критеріями оцінювання.

Критерії оцінювання мають точно описувати те, що заявлено в навчальних цілях. Практика показує, що розробка критеріїв спільно з учнями робить процес оцінювання прозорим та сприяє позитивному ставленню до нього. Ознайомте учнів із критеріями до початку виконання завдання та представте їх у вигляді градації (опису різних рівнів досягнення очікуваного результату). Що конкретніше сформульовані критерії, то кращим буде результат.

3. Забезпечуйте активну участь учнів у процесі оцінювання.

У процесі оцінювання слід не протиставляти дітей одне одному, а порівнювати роботу дитини з її попередніми результатами. Акцентуйте увагу лише на позитивній динаміці досягнень. Якщо виникли складнощі в навчанні – обговоріть це з учнем та його батьками індивідуально.

4. Навчайте учнів аналізувати власну діяльність (рефлексія).

Процес навчання має націлювати учня на спостереження своїх дій та дій однокласників, осмислення своїх суджень відповідно до мети діяльності. Рефлексії учнів сприятимуть запитання: «Що нового дізнався на уроці?», «Що привернуло твою увагу?», «Що нового у спілкуванні?», «Що тебе найбільше схвилювало (що нового в емоціях)?».

5. Коригуйте спільно з учнями підходи до навчання з урахуванням результатів оцінювання.

Аналіз освітньої траєкторії розвитку дитини дозволяє коригувати освітній процес на ранніх етапах та мотивувати учня до навчання. Тому підхід до оцінювання учнів має бути позитивним та гнучким. Якщо якесь завдання виявиться заскладним і дитина не зможе з ним впоратися, запропонуйте їй виконати легше завдання.

6. Добирайте зміст, форму та методи роботи для кожного уроку з урахуванням результатів оцінювання навчальних досягнень школярів.

Пропонуйте для виконання цікаві практичні завдання, які представляють цінність для життя та викликають бажання вчитись самостійно.

7. До кожного уроку включайте роботу з учнями за результатами оцінювання, самооцінювання та взаємооцінювання.

8. Враховуйте дотримання учнями принципів доброчесності (вияв поваги до інших осіб, їхніх прав і свобод, дотримання принципів академічної доброчесності).

У разі їх порушення ви маєте право не оцінювати результат такої навчальної діяльності;

9. Дозволяйте учням більше спілкуватися.

Під час уроку частіше об’єднуйте учнів у пари або невеликі групи. Працюючи разом над навчальним завданням, школярі зможуть навіть мимохіть пояснювати одне одному складні моменти, краще розумітимуть матеріал.

10. Використовуйте різноманітні стратегії розвитку критичного та креативного мислення.

Це допоможе розірвати цикл механічного заучування та спонукатиме школярів аналізувати інформацію та робити висновки.

11. Впроваджуйте педагогіку партнерства.

Її основними принципами є повага до особистості, доброзичливість і позитивне ставлення до школярів, розподілене лідерство.

12. Впроваджуйте компетентнісний, діяльнісний, інтегрований підходи.

Враховуйте запити учнів та проводьте анкетування перед вивченням тем, максимально поєднуйтеи теорію з практикою та забезпечуйте міжпредметні зв’язки.

13. Використовуйте інтерактивні техніки та прийоми.

Інтерактивні техніки допоможуть створити невимушену атмосферу на уроці, заохочувати до плідної роботи навіть найпасивнішого учня.

14. Оцінюйте не лише відповіді учнів, а й їхні уміння працювати з інформацією, аналізувати та робити висновки, представляти та аргументувати власну думку.

15. Візуалізуйте навчальний матеріал.

Створюйте яскраві презентації та візуальні матеріали та навчайте учнів візуалізувати власні цілі та ідеї, використовуючи різні типи графічних органайзерів (інтелект-карти, інфографіки, діаграми Венна, візуальні часові шкали тощо). Це допоможе структурувати й систематизувати їхні думки та вирішувати поставлені завдання нестандартним чином.

16. Навчайте учнів на невдачах.

Зазвичай незадовільну оцінку за виконану роботу учні сприймають як невдачу. І це їх неабияк їх деморалізує та перешкоджає академічній успішності. Але кожна людина хоча б раз у житті зазнає невдачі, тому скористайтеся цією можливістю та заохочуйте школярів робити конструктивні та оптимістичні висновки. Нехай вони поміркують над тим, які фактори їм завадили якісно виконати роботу та що (або хто) допоможе їм знайти натхнення. Спробуйте їм довести, що невдача - це частина процесу навчання, і, найголовніше, це шлях до успіху в майбутньому.