День пам'яті жертв голодомору 1932-1933 рр.

                    У 2022 році цей день припадає на 24 листопада.

Це щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.

Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння й ставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів і міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські й культурні діячі, свідки Великого Голоду.

До 2008 року церемонія відбувалася перед Пам'ятним на Михайлівській площі знаком, однак після відкриття Меморіалу жертв голодомору була перенесена туди.

Запроваджений згідно з указом Президента України Л. Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».

Указом президента В. Ющенко № 431/2007 від 21 травня 2007 р. називається «День пам'яті жертв голодоморів».

В Указі сказано:

На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України постановляю: Установити в Україні День пам'яті жертв голодоморів, який відзначати щороку у четверту суботу листопада

Частина українських істориків та громадських діячів вважає за доцільне відзначення четвертої суботи листопада як «Дня пам'яті жертв Голодомору». На сьогодні в Україні на юридичному та законодавчому рівні статус «Голодомор» має лише геноцид 1932—1933 рр. Події 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. кваліфікуються як масовий голод, геноцидний характер якого наразі не доведено, а отже, від вживання слова «голодомори» в множині нівелюється поняття Голодомору 1932—1933 рр. як "геноциду".

ГЕНОЦИД означає будь – яке з наступних діянь, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку - небудь національну, етнічну, расову групу як таку.

ВИНИЩУВАННЯ включає умисне створення умов життя, зокрема позбавлення доступу до продуктів харчування і ліків, розрахованих на те, аби знищити частину населення…

Не перший рік в Україні та навіть за її межами тривають дискусії щодо того, скільки людей загинуло внаслідок Голодомору в 1930-х роках. Цифри дуже сильно різняться — в різних джерелах на декілька мільйонів.

Точної цифри не знає ніхто. В роки Голодомору таких підрахунків не вели, навіть більше: радянська влада намагалася приховати масштаби трагедії.

В незалежній Україні аналізувати кількість втрат унаслідок Голодомору окремі дослідники почали з 1990-х років, однак офіційна оцінка з’явилася лише 2009 року з ініціативи тодішнього президента Віктора Ющенка. За зверненням Служби безпеки України, яка розслідувала справу щодо геноциду в Україні у 1932–1933 роках, дослідники з Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України зробили експертизу. Вони з'ясували, що внаслідок голоду в 30-х роках загинули 3,941 млн українців різного віку, а також 1,1 млн — втрати ненародженими. Після детальніших розрахунків у 2015 році вчені дійшли висновку, що втрати ненародженими становили 600 тис осіб. Саме оцінку в 3,9 млн використав Апеляційний суд міста Києва, який 2010 року визнав Голодомор геноцидом та назвав осіб, які вчинили цей злочин.

Однак у жовтні 2019 року Музей Голодомору ініціював нове розслідування у справі щодо геноциду українців у 1932–1933 роках. СБУ призначила нову експертизу, за якою визначили, що жертвами Голодомору стали 10,5 млн українців. З них 9,1 млн — на території УСРР та 1,4 млн — у місцях компактного проживання українців у межах СРСР. Музей Голодомору презентував такі дані 7 вересня 2021 року на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо», а також у книжці «Геноцид українців 1932–1933 за матеріалами досудових розслідувань».